 |
Важливі Новини (Суспільство) |
|
|
|
|
17.09.2009
День пам’яті загиблих журналістів: події й ілюзії |
 Ось уже дев’ятий рік поспіль українські журналісти та ті, хто небайдужий до свободи слова в Україні, 16 вересня, у день зникнення Георгія Ґонґадзе, виходять на Майдан Незалежності, щоб ушанувати пам’ять його пам’ять та віддати шану загиблим українським журналістам.
Цього року акції на Майдані передувала панахида у Свято-Володимирському кафедральному патріаршому Соборі, яку відслужив настоятель храму митрофорний протоієрей Борис Табачек. Сполучення цих двох подій – панахиди у Володимирському й акції на Майдані – було певною мірою символічним. Адже й сам день 16 вересня має подвійний зміст. З одного боку, це день пам’яті журналістів, які загинули за правду, виконуючи свої професійні обов’язки. З другого – нагадування можновладцям, що увага суспільства, як і раніше, прикута до стану свободи слова в Україні, так само, як і до нерозкритих злочинів та невиконаних обіцянок.
Ці два аспекти однаково важливі для тих, хто прийшов на заходи Дня пам’яті загиблих журналістів, але акценти кожен розставляє по-своєму. Голова Київської Незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов вважає, що акція несе насамперед моральний, а не політичний зміст. Хоча водночас він зазначає: такі акції підтримують пам’ять про загиблих, не дають суспільству збайдужіти. А небайдуже суспільство, своєю чергою, може тиснути на владу, аби не допускати попрання свободи слова у майбутньому.
Натомість, для одного з координаторів акції на Майдані Незалежності, активіста Альянсу «Майдан» Михайла Свистовича, головним є саме громадянський аспект. – Якби ми хотіли просто вшанувати пам’ять Георгія, ми б, скоріше за все, поїхали в Таращу (місце загибелі Г. Ґонґадзе – К.Б.) – каже Михайло. – Але нам важливо, щоб це вбивство було розслідувано до кінця, щоб на лаві підсудних опинились не тільки виконавці, а й організатори. І тому акція проводиться в центрі Києва, аби нагадати владі й суспільству, що тут крапка ще не поставлена і що її необхідно поставити, щоб таких випадків не траплялося у подальшому, – наголошує Свистович.
Але наскільки нинішня влада (та й нинішнє суспільство) готові почути це нагадування? На перший погляд, відповідь на це запитання здається доволі сумною. Щодо першої, тобто влади, то показовим є почастішання випадків нападів на журналістів. Найбільшого резонансу за останній час набуло кидання народним депутатом Олександром Ткаченком мікрофону, вирваного в журналістки телеканалу СТБ Ольги Червакової. Проте це далеко не єдиний такий випадок. На вулиці Первомайського у Києві під час побиття журналістів на акції протесту проти забудовників міліція бездіяльно спостерігала за подіями; ніхто досі не покараний. У Херсонській області нещодавно під час виконання службових обов’язків побили кореспондента УНІАН. У Хмельницькому до редакторки видання «Моя газета+», яка висвітлювала хід акції протесту вкладників банків, підійшов чоловік, вирвав мікрофон і зламав його. Виявилось, що це заступник начальника обласного управління міліції. Таких прикладів чимало. Отже, влада поки має проблеми з цивілізованою поведінкою – зокрема й стосовно журналістів.
А суспільство? …Під час хвилини мовчання у двох десятках метрів від людей, що тримали свічки, чулися звуки відкорковуваних пляшок пива (здається, й не тільки пива) і гучні скандування футбольних фанатів, які «розігрівали» себе перед початком міжнародного матчу, що мав відбутися поблизу, на стадіоні «Динамо». Подумалося: ось воно, українське суспільство в мініатюрі – дві сотні людей, що тримають свічки пам’яті й леґіон тих, кому – «хліба й видовищ…»
Та за кілька хвилин емоційно-обурливе враження вляглося. І зажевріла цятка надії: все ж-таки брутальне поводження з журналістами – це тепер уже винятки, а не правило, як деякий час тому; та й футбольні фанати – нехай дикунський і малокультурний, а теж зародок громадянського суспільства… А тих, що тримають свічки, у жодному суспільстві не буває більше за кілька відсотків. Аби не звелися геть нанівець…
Кирило Булкін, для У.І.С.
|
|
 |
Пряма мова (Суспільство) |
|
|
|
|
Реклама |
|
|
|
У Донецьку співробітники міліції затримали при отриманні хабара у 1,1 тис. грн. заступника директора одного із спортивних комплексів, що є комунальним підприємством. Про це «proUA» повідомили у прес-службі МВС області.
У Брюсселі 1-5 березня відбувся десятий раунд переговорів між Україною та Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі, повідомили ІМК у прес-службі Мінекономіки України. 
Голова Волинської обласної ради Анатолій Грицюк скликав позачергову сесію обласної ради п’ятого скликання.
10 березня в Ужгороді відбулося утворення Асамблеї українських прикордонних регіонів та Єврорегіонів за участі представників закарпатської обласної ради.
Верховна Рада відмовилася врегулювати притягнення до кримінальної відповідальності за сексуальні стосунки з особами, які не досягли статевої зрілості. За прийняття законопроекту № 2153 у першому читанні «Про внесення змін до Кримінального кодексу» проголосувало 30 депутатів при мінімально необхідних 226.
Пізно увечері 8 березня невідомі особи вчинили напад на приміщення обкому КПУ в Івано-Франківську: побиті вікна партійного офісу та обписані зовнішні стіни. Про це 10 березня повідомили у прес-службі обкому КПУ.
«Розвиток україно-російських стосунків на засадах взаємної поваги і партнерства є пріоритетом зовнішньої політики України. Проте перший офіційний візит Президента України В.Януковича до Москви не продемонстрував кроків до розв’язання ключових проблем двосторонніх відносин. Натомість його результати посилили у суспільстві тривогу – чи не приховує гасло про «поворот» в україно-російських стосунках односторонніх поступок всупереч національним інтересам України», - переконаний лідер «Нашої України» Віктор Ющенко.
Янукович кинув виклик мільйонам українців. Його бажання отримати лояльність та підтримку кремлівських диктаторів наскільки велике, що Президент готовий здати національні інтереси і розтоптати гідність нації. Позиція Януковича більше нагадує позицію малоросійського губернатора, а не Президента незалежної країни.