 |
Важливі Новини (Суспільство) |
|
02.09.2010 Розпочалось зголошення на табір-джамборі «Повстанська Ватра» 2010  |
Вже традиційно для себе, восьмий рік поспіль, Молодіжний Націоналістичний Конгрес напередодні Свята Покрови та Дня Українського Козацтва організовує молодіжний табір-джамборі “Повстанська ватра”. Цього року він відбудеться з 7 по 10 жовтня в урочищі Гутисько, Підгаєцького району, що на Тернопільщині.
|
 |
01.09.2010 В Києві студенти натякнули: Табачник - "козел"  |
У сьогоднішній (1 вересня 2010) "антитабачній" акції біля Міністерства освіти і науки взяв участь сам "міністр" - козел Табачник. Він був одягнений у піджак, краватку і окуляри, які дуже додавали йому солідності. Але як не намагалися студенти запропонувати міністру каменюку з написом "граніт науки", він уперто хотів лише капусти. |
 |
01.09.2010 У Львові водили "цапа-табачника"  |
З нагоди 1 вересня, Дня знань, активісти громадського руху «Відсіч» провели під Львівською обласною державною адміністрацією акція під назвою «Хто керує МОН-ом?». Головною дієвою особою акції виявився одягнутий у піджак та окуляри цап, який мав символізувати впертість і неосвіченість діючого глави МОН-у, а також його любов до «капусти», яка була наочно продемонстрована за допомогою заздалегідь підготованого качана.
|
 |
01.09.2010 Не звичне літо тересвянської молоді  |
Цього року молоді тересвянці дуже не звично, як для сучасної молоді, провели свої літні канікули. Адже на фоні засилля танцювальних, комп’ютерних та більярдних клубів та інших так званих центрів дозвілля та відпочинку, закарпатський осередок Молодіжного Націоналістичного Конгресу з ініціативи депутата районної ради Бенчака Віталія Васильовича, відновив давнє юнацьке заняття — теренову гру.
|
 |
30.08.2010 Презентація «Спогади штрафняка» в "Книгарні Є"  |
Бути офіцером — це почесна і відповідальна посада. В Україні офіцер - це передусім вихователь, патріот, фахівець.Перші спогади про другу світову війну солдата — українця. На своєму досвіді український солдат - патріот,смілива людина показує всю правду страшної війни. |
 |
29.08.2010 У відповідь на табачникізацію історії  |
Архиєпископ Ігор Ісіченко розпорядився доповнити викладання релігії в недільних школах при навчанні дітей середнього і старшого шкільного віку бесідами з історії України, "до проведення яких рекомендується залучати парафіян з вищою гуманітарною освітою". |
 |
|
|
18.09.2009
Алла Горська «Ярій, душе. Ярій, а не ридай.» |
45 років тому, у вересні 1964-го, лідери українського молодого руху, яких згодом назвуть «шістдесятниками», святкували подвійний день народження. Алла Горська й Іван Світличний відзначали «70-ліття на двох». Нині це було б, важко повірити, 160-ліття… З двох іменинників Алла Горська була на два дні старшою: вона народилася 18 вересня 1929 р.
Алла Горська є символічною постаттю в українському шістдесятництві. Її доля є незвичайною і водночас показовою для свого часу. Вона походила з по-совєтському «благополучної» родини – та відважилася на протиборство з казенною системою; вона не встигла зазнати арешту й тюремно-табірних поневірянь – та її, доньку досить високого «номенклатурника», двічі виключали зі Спілки художників за ідеологічну несумісність її творчості з «керівною і спрямовуючою» роллю єдиної на той час партії; зрештою, сама її загибель стала зловісним знаком часу. Обставини смерті Алли Горської і досі залишаються нез’ясованими. Та хоча прямих доказів участі совєтських спецслужб у цьому злочині немає, очевидно: це був цілком свідомий, підступний удар по українському відродженню, одна з перших його втрат – неймовірно трагічна й болюча.
Нині на будинку по вулиці Терещенківській (колишня Рєпіна), де жила Алла Горська зі своїм чоловіком, також видатним художником-шістдесятником Віктором Зарецьким, висить меморіальна дошка, біля якої завжди – живі квіти. А тоді, 45 років тому, держава «шанувала» їхнє помешкання та їхню родину тільки повсякчасним стеженням, репресіями й провокаціями. Адже це був один із центрів «неблагонадійності», місце спілкування творчих, небайдужих, вільних духом людей. Тут бували літературні критики Євген Сверстюк, Іван Дзюба, Іван Світличний, поети Василь Стус, Микола Вінграновський, Іван Драч, художники Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Веніамін Кушнір та багато інших, кого тодішня влада воліла би бачити разом тільки за колючим дротом у сибірських чи мордовських концтаборах.
І справді, на багатьох відвідувачів цієї квартири згодом чекали арешти й роки ув’язнення й поневірянь. Та, мабуть саму Горську «будівничі казарм» (вислів Є. Сверстюка) ненавиділи особливо – через те, що вона насмілилася кинути виклик не просто їхній людожерській системі, але й тому середовищу, з якого сама походила. Тому вона й стала однією з перших серед шістдесятників у сумному списку жертв боротьби за людську волю й гідність.
А перед тим було брутальне знищення великого вітражу у фойє Червоного корпусу Київського університету, де гнівний Кобзар пригортав скривджену Україну, а напис проголошував: «Возвеличу / Малих отих рабів німих, / Я на сторожі коло їх / Поставлю Слово» (Горська працювала над цим вітражем спільно з Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко), потім – згадане вже виключення зі Спілки художників. У Спілці Горська була поновлена, та невдовзі вона починає надавати моральну підтримку репресованим учасникам руху опору. Вона підписує листи протесту, ходить на суди, підтримуючи обвинувачуваних – і її виключають удруге.
А 28 листопада 1970 року Алла Горська трагічно загинула від руки вбивці у Василькові. Її похорон зібрав, фактично, весь тодішній цвіт української інтелігенції – попри те, що з «органів» приходили персонально до багатьох «неблагонадійних» з попередженням: не з’являтися на траурній церемонії. Зі словами прощання тоді виступили Євген Сверстюк, Олесь Сергієчко, Іван Гель. Василь Стус читав щойно написаного вірша пам’яті Алли Горської:
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України –
а ти шукай червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
Пройде трохи часу, і багатьох з присутніх на цьому похороні буде заарештовано й ув’язнено. Український рух опору продовжить свій хресний шлях. А ім’я Алли Горської залишиться символом нескореності, творчої й громадянської мужності й чесності – і саме так увійде в наші часи, часи незалежної України, де ця мужність і нескореність так потрібна, аби зберегти волю від зазіхань нових яничарів та імперсько-стурбованих «сусідів».
Кирило Булкін – для У.І.С.
|
|
 |
Пряма мова (Суспільство) |
|
|
|
 |
Реклама |
|
|
|