 |
Важливі Новини (Суспільство) |
|
02.09.2010 Розпочалось зголошення на табір-джамборі «Повстанська Ватра» 2010  |
 Вже традиційно для себе, восьмий рік поспіль, Молодіжний Націоналістичний Конгрес напередодні Свята Покрови та Дня Українського Козацтва організовує молодіжний табір-джамборі “Повстанська ватра”. Цього року він відбудеться з 7 по 10 жовтня в урочищі Гутисько, Підгаєцького району, що на Тернопільщині. |
 |
| 01.09.2010 В Києві студенти натякнули: Табачник - "козел" |
 У сьогоднішній (1 вересня 2010) "антитабачній" акції біля Міністерства освіти і науки взяв участь сам "міністр" - козел Табачник. Він був одягнений у піджак, краватку і окуляри, які дуже додавали йому солідності. Але як не намагалися студенти запропонувати міністру каменюку з написом "граніт науки", він уперто хотів лише капусти. |
|
| 01.09.2010 У Львові водили "цапа-табачника" |
 З нагоди 1 вересня, Дня знань, активісти громадського руху «Відсіч» провели під Львівською обласною державною адміністрацією акція під назвою «Хто керує МОН-ом?». Головною дієвою особою акції виявився одягнутий у піджак та окуляри цап, який мав символізувати впертість і неосвіченість діючого глави МОН-у, а також його любов до «капусти», яка була наочно продемонстрована за допомогою заздалегідь підготованого качана.
|
|
| 01.09.2010 Не звичне літо тересвянської молоді |
 Цього року молоді тересвянці дуже не звично, як для сучасної молоді, провели свої літні канікули. Адже на фоні засилля танцювальних, комп’ютерних та більярдних клубів та інших так званих центрів дозвілля та відпочинку, закарпатський осередок Молодіжного Націоналістичного Конгресу з ініціативи депутата районної ради Бенчака Віталія Васильовича, відновив давнє юнацьке заняття — теренову гру.
|
|
| 30.08.2010 Презентація «Спогади штрафняка» в "Книгарні Є" |
 Бути офіцером — це почесна і відповідальна посада. В Україні офіцер - це передусім вихователь, патріот, фахівець.Перші спогади про другу світову війну солдата — українця. На своєму досвіді український солдат - патріот,смілива людина показує всю правду страшної війни. |
|
| 29.08.2010 У відповідь на табачникізацію історії |
 Архиєпископ Ігор Ісіченко розпорядився доповнити викладання релігії в недільних школах при навчанні дітей середнього і старшого шкільного віку бесідами з історії України, "до проведення яких рекомендується залучати парафіян з вищою гуманітарною освітою". |
|
|
|
18.09.2009
Юрій Луканов: «Домінуючий настрій у владі – ставитися до журналістів як до якихось своїх холуїв» |
З Головою Київської Незалежної медіа-профспілки Юрієм Лукановим кореспондент У.І.С. зустрівся на акції пам’яті загиблих журналістів, у день смерті Георгія Ґонґадзе. Природно, що розмова почалася з запитання про цю акцію, в якій профспілка взяла активну участь.
УІС: Юрію, що для Вас ця акція – насамперед данина пам’яті Георгію Ґонґадзе й тим колегам, яких уже нема з нами, чи більшою мірою – засіб тиску на владу?
Ю.Л.: Насамперед це, звичайно, данина пам’яті – і Георгію, і багатьом іншим журналістам, які загинули. Щоправда, мені не подобається, що в прес-релізі говориться «які загинули за роки незалежності». Це неправильна постановка питання, тому що наші журналісти гинули і до незалежності – наприклад, Валерій Марченко, який був в’язнем сумління. До речі, В’ячеслав Чорновіл теж був журналістом – хоча він і став політиком, але свого часу він був відомим дисидентом-журналістом. Але це, як то кажуть, ремарка по ходу.
Звичайно, те, що ми робимо для вшанування пам’яті – насамперед моральна річ. Але з іншого боку це та річ, яка не дає людям забути про це – не тільки журналістам, але і взагалі суспільству. І ми таким чином підтримуємо в суспільстві пам’ять, а маючи цю пам’ять, можна тиснути на владу.
УІС: Чому досі так мало вдалося досягти у зміні ставлення влади до журналістики й журналістів?
Ю.Л.: Я думаю, що мало вдалося досягти не лише в цій ділянці… Тут цілий комплекс причин. Хоча дехто у владі намагається загравати з журналістами, демонструвати свою «демократичність», але домінуючий настрій – ставитися до журналістів як до якихось своїх холуїв, яких можна використати на свою користь. Власне, це не лише до журналістів – вони так до всього суспільства ставляться. Це, на жаль, настрої дуже поширені. Що стосується журналістів, то останній приклад – це Олександр Ткаченко [депутат від КПУ – К.Б.], який викинув мікрофон Ольги Червакової [журналістки телеканалу СТБ – К. Б.] в парламенті. Ну і звичайно, все це опускається на нижчий рівень. Так, коли побили журналістів під час виконання ними службових обов’язків на вулиці Первомайського в Києві (й одному з них зламали руку), то міліція стояла і не втручалася. Ми намагалися, щоб їх покарали, оскільки вони скоїли кримінальний злочин – порушили закон про міліцію. Але всі наші старання залишилися безрезультатними, вони залишилися непокараними. І з’являються нові й нові випадки: ось у Херсонській області відлупцювали журналіста, кореспондента УНІАН – він потрапив у лікарню. Було таке, що у Хмельницькому журналістка тамтешньої газети «Моя газета+» працювала на акціях протесту вкладників якихось банків – підходить чоловік, вириває у неї диктофон і ламає його. Виявилось, що це заступник начальника обласного управління міліції. Ось таке ставлення – що починається згори, то опускається і вниз.
УІС: А не навпаки? Хіба влада не є віддзеркаленням самого суспільства, рівня його свідомості?
Ю.Л.: Звичайно, влада є віддзеркаленням суспільства. Однак та частина суспільства, яка не належить до влади, все ж-таки з більшим розумінням ставиться до журналістів, яких б’ють, аніж до тих, хто б’є. Можливо, члени суспільства, потрапляючи до влади, починають іти на якісь компроміси і ставати колабораціоністами, але це вже досить широка проблема.
УІС: Ви маєте надію, що найближчими роками відбудуться зрушення на краще у ставленні влади до журналістів?
Ю.Л.: Я думаю, що сам факт створення профспілки свого часу і те, що профспілка відіграла таку роль у боротьбі проти цензури, багато що змінив. І на сьогоднішній день такі випадки, як із Ткаченком – це вже якісь рідкісні прояви. А раніше це було більш поширене, журналістами відверто командували. Тепер, якщо й з’являється цензура (не тільки з боку влади, а й, наприклад, з боку бізнесу, власників видань – хоча бізнес у нас тісно пов’язаний з владою), то цей бізнес чи влада мусять «шифруватися» – «шифрувати цензуру» під редакційну політику, наприклад. Такого, як було раніше – «темники» й т. ін. – то вони вже цього не роблять.
УІС: Тобто, можна розуміти вашу оцінку як обережний оптимізм?
Ю.Л.: Можливо, так – обережний оптимізм. Без оптимізму жити неможливо, знаєте… Хоча зрозуміло, що реалії часто підкидають більше матеріалу для песимізму, але все ж-таки, все ж-таки… Я – сподіваюсь на краще.
Кирило Булкін, УІС
|
|
 |
Пряма мова (Суспільство) |
|
|
|
|
Реклама |
|
|
|
Збірник присвячений діяльності підпілля Організації Українських Націоналістів (ОУН) на теренах Дніпропетровської, Донецької, Сумської та Харківської областей на період Другої світової війн, а також участі східняків у лавах Української Повстанської Армії (УПА).
Брат загиблого 13 червня 2010 року в приміщенні Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві Дмитра Ящука Юрій написав відкритого листа Президенту України. Пропонуємо Вашій увазі його текст.
Нині минає дев’ятнадцять літ відтоді, як Україна здобула своє святе право самостійно розпоряджатися власним державним життям, а українці – бути повноправними господарями на своїй землі. 24-го серпня 1991 року волею народу було проголошено незалежність України, і саме від цієї дати заведено вести якісно новий відлік життя нашої країни на світовій арені.